Надання психологічної допомоги молоді, яка схильна до суїциду чи здійснила спробу суїциду. Профілактика суїциду.

Суїцидальна поведінка не є виключно медичною чи психологічною проблемою. Причини такого складного феномену як суїцид включають в себе соціальні, економічні, психологічні, культурні, релігійні і медичні фактори ризику. Профілактика суїцидальних дій є комплексним завданням, виконання якого можливе за ефективної взаємодії різних структур суспільства, має бути забезпечено комплексним підходом та виробленням конкретної превентивної стратегії.

Робота практичного психолога з профілактики суїцидальної поведінки має декількапрофілактичних рівнів: загальний, первинний, вторинний і третинний.

Практичний психолог навчального закладу на етапі загальної профілактики суїциду здійснює таку роботу:

  • вивчає особливості соціально-психологічного статусу і адаптації учнів з метою своєчасної профілактики та ефективного подолання труднощів;
  • бере участь у створенні системи психолого-педагогічного супроводу учнів різновікових груп (розв’язання конфліктів, психолого-педагогічна підтримка, психологічне консультування);
  • надає консультації під час розробки й проведення загальношкільних і класних заходів, метою яких є сприяння формуванню позитивного образу Я, унікальної і неповторної особистості, комунікативної компетентності, ціннісного відношення до життя тощо.

Первинна профілактика суїцидуздійснюється стосовно дітей і підлітків «групи ризику» (наявні три і більше факторів суїцидального ризику). Не можна стверджувати, що ці діти обов’язково будуть реалізовувати суїцидальні наміри, проте, враховуючи комплекс суїцидальних факторів, необхідно стосовно цієї групи учнів здійснювати профілактичні дії.

У першу чергу працівникам психологічної служби закладу необхідно провести комплекс заходів, що сприятимуть підвищенню компетентності педагогів і батьків стосовно розпізнавання маркерів суїцидального ризику та надати підтримку учням, які опинились у складній життєвій ситуації.

З метою психологічної просвіти педагогічних працівників і батьків необхідно розробити пам’ятки, які будуть містити інформацію про те, як розпізнати гострий кризовий стан у дитини і що робити, якщо дитина висловлює суїцидальні наміри, запросити медичних працівників для проведення лекції з проблеми депресії і суїцидального ризику. З питань проблемних взаємин з дитиною для батьків і педагогів повинна бути організована консультативна психологічна допомога. Кожен окремий випадок працівники психологічної служби мають оцінити з точки зору складності, розподілити відповідальність, вирішити питання залучення інших спеціалістів, визначити приблизні терміни в які будуть вирішені проблеми дитини. Тобто все те, що включає супровід дитини, яка потрапила в складні життєві обставини, де додатковим завданням є профілактика суїцидального ризику.

Для учнів «групи ризику» необхідно провести більш детальне діагностичне обстеження. Використовувати наступні методики: патохарактерологічний опитувальник (Лічко); тест фрустраційної толерантності (Розенцвейга); опитувальник суїцидального ризику (ОСР); опитувальник соціально-психологічної адаптації (Роджерса-Даймонда); шкала самооцінки рівня тривожності (Спілберга-Ханіна); опитувальник агресивності (Баса-Дарки). Для підлітків з вираженим комплексом суїцидальних факторів можна запропонувати тест Сільвера «Намалюй історію», метод незакінчених речень (Подмазіна С. І.), які допоможуть виявити межі емоційної напруги й актуальність наміру.

Робота з родиною дитини «групи ризику» має здійснюватись відповідно до Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді й відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї, затвердженої спільним наказом Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2009 № 3131/386, розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24.12.2010 № 1508 «Про затвердження Порядку міжвідомчої взаємодії щодо здійснення соціальної роботи та соціально-правого захисту дітей та сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, Київської області», наказу головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 14.02.2011 № 53 «Про Порядок виявлення та здійснення заходів щодо підтримки дітей, які опинились в складних життєвих обставинах».

Як правило, якщо у родині є реабілітаційні ресурси, зацікавленість у допомозі, відсутній фактор алкоголізації, працівники психологічної служби не потребують додаткової допомоги у проведенні профілактики, в протилежному випадку необхідне залучення інших спеціалістів і формування з числа працівників закладу тимчасової команди індивідуальної підтримки дитини.

Практичний психолог навчального закладу на етапі первинної профілактики суїциду проводить таку роботу:

  • відповідно до результатів спостережень, поточної діагностики, звернень учителів, запитів батьків визначає учнів «групи ризику», в тому числі тих, які мають комплекс суїцидальних факторів;
  • проводить додаткову діагностику, яка дозволить оцінити патохарактерологічні особливості, рівень тривожності й агресивності, ступінь дезадаптації та ризику щодо суїциду, здійснює аналіз діагностичних даних та розробку рекомендацій;
  • бере участь у організації і проведенні консиліуму;
  • надає рекомендації для розробки індивідуальної програми супроводу учня (психологічна складова),
  • проводить з учнями «групи ризику» індивідуальні та групові корекційно-розвивальні заняття з метою врегулювання емоційного напруження, корекції комунікативної компетентності, образу Я, розвитку фрустраційної толерантності тощо;
  • розробляє пам’ятку для батьків і педагогічних працівників «Як розпізнати гострий кризовий стан дитини і що з цим робити»;
  • організовує за потреби зустрічі педагогічних працівників з іншими спеціалістами.

Вторинна профілактика суїцидальної поведінкиздійснюється з групою учнів, які знаходяться у складних життєвих обставинах і проявляють опосередковано (через записки, записи у щоденнику, малюнки, спілкуванні у соціальних мережах) чи прямо говорять про суїцидальні наміри. Основна її мета – запобігання суїциду.

У першу чергу практичний психолог має оцінити ризик самогубства. Розрізняють:
♦незначний (наявність суїцидальних думок без конкретних планів);
♦середній (наявність суїцидальних думок, наявність плану без терміну реалізації);
♦високий (є думки, розроблений план, продумані терміни та засоби реалізації). Оцінити ризик практичний психолог може, використовуючи наступні діагностичні методики: опитувальник суїцидального ризику (ОРС), карта ризику суїцидальності, шкала оцінки ризику суїциду (Патерсона), шкала безнадійності (Бека).

Залежно від рівня ризику необхідно застосовувати відповідні дії та стратегію. При незначному ризику суїциду практичний психолог може запропонувати учню емоційну підтримку, пропрацювати суїцидальні почуття, сфокусувати увагу на сильних сторонах учня, рекомендувати звернутись за додатковою психотерапевтичною та психіатричною допомогою (за потреби), домовитись про зустрічі і налагодити постійний контакт.

При середньому рівні ризику суїциду практичний психолог може запропонувати учню емоційну підтримку, пропрацювати суїцидальні почуття, укріпити бажання жити (через амбівалентні почуття), обговорити альтернативи самогубства, заключити контракт, направити до психотерапевта (психіатра), встановити зв’язок з родиною та друзями учня.

При високому рівні ризику суїциду практичний психолог має постійно знаходитись з учнем, не залишаючи його ні на хвилину; при необхідності обмежити доступ до можливих засобів самогубства; заключити контракт; невідкладно зв’язатись з психіатром чи досвідченим лікарем, викликати швидку допомогу і організувати госпіталізацію; інформувати родину.

Для педагогів необхідно організувати індивідуальні та групові консультації з метою розробки стратегії взаємодії з «групою ризику» на період подолання кризової ситуації. Для батьків – індивідуальні консультації.

Третинна профілактика суїцидупередбачає заходи, які б знизили наслідки та зменшили вірогідність парасуїциду, соціальну та психологічну реабілітацію суїциданта та його соціального оточення. Здійснюється вона з учнями, які здійснили спробу суїциду, так як за умови збереження джерела болю (фрустрації, конфлікту тощо) учень може здійснити другу спробу «втечі» від проблеми. Практичний психолог на етапі третинної профілактики суїциду проводить таку роботу:

  • визначити тип постсуїцидального стану учня;
  • розробити алгоритм соціально-психологічного супроводу (в тому числі, залучення медичних працівників);
  • участь у роботі консиліуму щодо суїцидального випадку (в організації та роботі антикризової команди (штабу);
  • індивідуальна корекційна робота з учнем (за розробленою і затвердженою керівником психологічної служби програмою);
  • організація групової роботи в класі і включення в неї учня з метою відновлення навиків адаптації (комунікативний тренінг, тренінг фрустраційної толерантності);
  • організація консультацій для дотичних до випадку педагогічних працівників, батьків та учнів (консультування в рамках антикризового штабу);
  • моніторинг емоційного стану підлітка (методом спостереження, інтерв’ю, опитування).

Найбільш небезпечним періодом вважаються 1-3 тижні після суїцидальної спроби. На думку Д. С. Ісаєва та К. В. Шерстньова, існують три головних компоненти постсуїциду: актуальність конфлікту; ступінь фіксованості суїцидальних тенденцій; ставлення до здійсненої спроби.

Науковці виділяють чотири типи постсуїцидальних станів.
Критичний. Конфлікт втратив актуальність. Суїцидальні тенденції відсутні. Наявне характерне почуття сорому за суїцидальну спробу, страх перед можливим смертельним результатом. Рецидив маловірогідний.
Маніпулятивний. Актуальність конфлікту зменшилась, проте відбулось це за рахунок впливу суїцидальної дії. Суїцидальних тенденцій постсуїциду немає. Характерне легке почуття сорому, страх смерті. Висока вірогідність того, що в майбутньому при вирішенні конфліктів суїцидант буде застосовувати цей спосіб скоріше демонстративного характеру з метою шантажу.
Аналітичний. Конфлікт актуальний, проте суїцидальні тенденції відсутні. Характерним є каяття за замах. Учень буде шукати способи вирішення конфлікту, якщо не знайде – можливий рецидив.
Суїцидально-фіксований. Конфлікт залишається актуальним, причому характерним є збереження суїцидальних тенденцій. Ставлення до суїциду позитивне. Це найнебезпечніший тип, при якому необхідна тісна взаємодія з суїцидантом та жорсткий контроль.

Є. Гроллман дає ряд таких правил роботи з підлітками, що зіткнулися з самогубством:
Не обманювати, говорити правду.Одна з найбільш серйозних проблем молоді полягає у відсутності знань про суїциди через прагнення дорослих до збереження таємниці «у інтересах дітей». Однак, викривлення реальності може на довгий час закріпити у підлітка, який знаходиться у депресивному стані через те, що сталось, стан пригнічення. Тому необхідно в доступній формі надати учням закладу, де відбувся суїцид, прості та зрозумілі відомості про випадок з урахуванням їхнього віку та рівня розвитку. Особливо важливим є те, щоб друзі самогубці отримали інформацію про обставини смерті від педагогів.
Дати можливість говорити про загиблогота згадувати не тільки про трагедію, яка відбулася, але і про щасливі часи та моменти, проведені з ним. Однак обговорення інтимних причин та мотивів суїциду слід проводити вибірково.
Дати можливість виразити емоції.Гнів, відчай, протест властиві не тільки дорослим, а й дітям, які мають право на відкрите виявлення почуттів. Разом з тим, необхідно звернути особливу увагу на почуття провини, яке виникає у підлітків, запевнюючи їх в непричетності до самогубства і в тому, що вони зробили все можливе для його попередження.
Долати фаталістичні настрої,обговорюючи конструктивні шляхи подолання можливих конфліктів. Важливо запевнити дитину, що суїцид не є єдиним способом виходу із складної ситуації, «бо якими б похмурими не були хмари, обов’язково вигляне сонце і самий жахливий зубний біль проходить.
Допомогти дитині прийняти рішення почати жити знову. Вихід із депресивного стану і реабілітація не відбуваються після однієї зустрічі, 1-2 днів чи ночей, тому важливо продовжувати роботу з друзями суїциданта протягом всього терміну, поки вони будуть потребувати допомоги, підтримуючи в них надію на майбутнє.

Подібної допомоги потребують також педагогічні працівники й самі працівники психологічної служби закладу. Її можуть надати керівники районної (міської) психологічної служби або створена антикризова бригада.

В останні роки самогубства вийшли на четверте місце в ряді причин смерті. Аналізуючи світову статистику, можна сказати, що останнім часом спостерігається тенденція до росту рівня самогубств: в багатьох країнах він підвищується або залишається досить високим. Особливо зросла частина самогубств серед молоді віком 15-24 роки.

За останні 10 років щорічно в Україні від самогубств гине приблизно 13.000 осіб…
За період з 1985 по 2010 р. загальне число загиблих в результаті самогубства перевищило 250.000 осіб…
Щодня в Україні в результаті самогубств вмирає 35-40 осіб і здійснюється близько 500 суїцидальних спроб…
Число загиблих в результаті самогубств в Україні перевищує число загиблих в результаті вбивств і аварій на транспорті…
При цьому національна стратегія суїцидальної превенції в Україні відсутня…
Згідно з прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) на 2020 рік, приблизно 1,53 млн. людей по всьому світу помруть від суїцида, і в 10-20 разів більше людей зроблять суїцидальні спроби. Це складає в середньому одну смерть кожні
20 секунд і одну спробу кожні 1-2 секунди.
Сьогодні Україна входить до групи країн з високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тисяч населення). Взагалі суїцидальна поведінка властива людям різних вікових груп, соціального та матеріального становища. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків і молоді, що.
Майже втричі зросла кількість самогубств серед підлітків за останнє десятиріччя.
Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень:
27,2% дітей віком 10-17 років втрачають бажання жити,
17,8% – вважають, що нікому немає до них справ,
25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини,
51,9% – не стримуються в ситуації конфлікту.
Самогубства є другою за частотою причиною смерті в молодості. При цьому дівчата втричі частіше скоюють суїцидальні спроби, ніж юнаки.

Значна частина підлітків відчуває депресію, самотність, невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках із дорослими та підлітками. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні з вищесказаними рисами породжує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та самотності. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може привести до небезпеки суїциду дитини.
Отже, існує велика кількість здорових дітей, перед якими постає питання про сенс власного існування та необхідність жити далі. Нажаль, саме в цьому віці немає відпрацьованих способів вирішення проблем, а коло спілкування найчастіше обмежується однолітками, перед якими постають такі самі питання. А дорослі, особливо в проблемних сім’ях, не завжди пропонують свою підтримку та розуміння. В надзвичайно бурхливий та лабільний період свого життя підліток залишається сам на сам зі своїми проблемами.
Підліткове самогубство залишається в Україні головною проблемою для професіоналів, що працюють в школах. Через поширення самогубств серед молоді та збільшення вимог до шкіл щодо його превенції, необхідна не тільки науково обґрунтована профілактична програма, а також підвищення рівня обізнаності шкільних працівників з основами профілактики самогубства у підлітків для забезпечення кваліфікованої допомоги.
Спеціалісти визначаютьсуїцид(suizid з лат. "себе вбивати"), як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя.
Суїцидальна поведінка.– поняття більш широке. воно включає будь- які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, спрямованих на уявлення про позбавлення себе життя.
Внутрішні форми суїцидальної поведінки:
- суїцидні думки.

- уявлення,

- переживання,

- задуми,

- наміри.
Зовнішні форми суїцидальної поведінки:
- суїцидальні спроби,
- завершені суїциди.
Суїцидальна поведінка підлітків, маючи багато схожого з дорослими, все ж таки відрізняється природною віковою своєрідністю. Це пояснюється психофізіологічними особливостями даного віку.
Підліткам притаманна:
- виражена вразливість,

- навіюваність,

- здатність яскраво відчувати і переживати,

- схильність до коливань настрою,

- слабкість критичних здібностей,

- егоцентрична спрямованість,

- імпульсивність у прийнятті рішень.
Висуваючи підвищені вимоги, підліток потребує позитивної оцінки власної особистості людьми, які є для нього значущими, авторитетними.
До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та юнаків, відносять:
- серйозні проблеми у сім’ї;

- відвернення однолітків;

- смерть улюбленої або значущої людини;

- розрив стосунків з коханою людиною;

- проблеми з дисципліною або законом;

- тиск, здійснюваний групою однолітків, тривале перебування у ролі жертви або «козла відпущення»;

- розчарування успіхами у навчанні;

- високі вимоги у навчальному закладі, до підсумкових результатів учбової діяльності (іспитів);

- небажана вагітність, аборт або його наслідки (у дівчат).


Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники,то до їх числа належать:
1. психічні відхилення у батьків, особливо афективні (депресії та інші душевні захворювання);
2. зловживання алкоголем, наркоманія або інші види антисуспільної поведінки;
3. сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім’ї;
4. насилля у сім’ї (особливо фізичні і сексуальні);
5. недостача уваги, турботи про дітей у сім’ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;
6. часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім’ї;
7. розлучення батьків, відхід одного з них із сім’ї або його смерть;
8. часті переїзди, зміна міста проживання;
9. зайва авторитарність батьків;
10. відсутність у батьків часу і недостатня увага до становища дітей, нездатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу оточуючої дійсності.


Деякі риси особистості юної людини можуть бути пов'язані із суїцидальною поведінкою, зокрема:
- нестабільність настрою або його надмірна мінливість;

- агресивна поведінка, злостивість;

- антисоціальна поведінка;

- схильність до демонстративної поведінки;

- високий ступінь імпульсивності, схильність до необдуманого ризику;

- дратівливість;

- ригідність мислення;

- погана здатність до подолання проблем і труднощів (у школі, серед однолітків);

- нездатність до реальної оцінки дійсності;

- тенденція "жити у світі ілюзій та фантазій ";
- ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються переживаннями нікчемності;
- легко виникаюче почуття розчарування;
- надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах;
- надмірна самовпевненість;
- почуття приниження або страху, що приховуються за проявами домінування, відвернення або демонстративної поведінки щодо друзів-однолітків або дорослих;
- складні неоднозначні стосунки з дорослими, включаючи батьків.
Деякі психологи вважають, щомотивами суїцидальної поведінки школяраможуть бути наступні:
- шкільні проблеми;

- втрата близької, коханої людини;

- ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність;

- переживання образи;

- самотність, відчуженість;

- неможливість бути зрозумілим, почутим;

- почуття провини, сорому, невдоволення собою;

- страх покарання, тортури;

- почуття помсти, протесту, загрози;

- бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;

- уникнення наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.


У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:
а)фаза обдумування, що викликана свідомими думками щодо здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає інтерес до справ сім'ї, роздає цінні для нього речі, змінює свої стосунки з оточуючими, стає агресивним. Змінюється зовнішній вигляд, підліток перестає слідкувати за собою, може змінитися його вага (що пов'язане із переїданням або ано-рексією). Знижується його увага, що може призвести до нещасного випадку;
б)фаза амбівалентності, яка настає за умов появи додаткових стресових факторів − тоді підліток може виказувати конкретні загрози або наміри щодо суїциду комусь із найближчого оточення, але цей "крик про допомогу" не завжди буває почутим. Однак саме в цей час підлітку ще можна допомогти;
в) якщо ж цього не стане, тоді настаєфаза суїцидальної спроби. Вона відбувається дуже швидко, адже для підлітків притаманне швидке проходження попередньої фази і перехід до третьої.
Більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковують і здійснюють суїцид впродовж 1 -2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому іноді тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години. Звичайно, що це вимагає від оточуючих, особливо від психологів і лікарів, оперативних дій у наданні адекватної допомоги таким підліткам.
Прояви суїцидальної активності є динамічним процесом і складається з наступних етапів:
1. Етап суїцидальних тенденцій− вони є прямими чи непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, про втрату сенсу життя, про небажання жити; суїцидальні тенденції виявляються у думках, намірах, почуттях або загрозах.
2. Етап суїцидальних дій− він починається, коли відповідні тенденції приходять у дію; під суїцидальною спробою розуміється суїцид, який з незалежних від людини обставин був відвернутий і не призвів до летального наслідку; суїцидальні тенденції можуть трансформуватися у завершений суїцид, результатом якого є смерть людини.
3. Етап постсуїцидальної кризи− він продовжується з моменту здійснення суїцидальної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій"


Характеристика форм і методів реалізації суїцидальної поведінки,загальні риси, властиві усім самогубствам за В.П.Мушинським:
1. Загальною метою усіх суїцидів виступає пошук рішення, адже суїцид не є випадковою дією − його ніколи не здійснюють без сенсу чи безмотивно. Він є виходом із утруднень, кризи чи нестерпної ситуації, йому властива своя логіка і доцільність. Щоб зрозуміти причину суїциду, слід дізнатися проблеми, для розв'язання яких він був призначений.
2. Загальним завданням усіх суїцидів є припинення свідомості, повне припинення свого потоку свідомості, нестерпного болю− як розв'язання болісних і нагальних проблем. Відповідно до цього, суїцид складається з трьох частин - наявності у людини, що впала у відчай, душевного хвилювання, підвищеного рівня тривоги і високого летального потенціалу.
3. Загальним стимулом при суїциді виступає нестерпний психічний біль. Можна ствержувати, що припинення своєї свідомості − це те, до чого рухається суїцидальна людина, а душевний біль - це те, від чого вона намагається втекти, адже ніхто не здійснює суїцид від радості.
4. Загальним стресором при суїциді є задоволені психологічні потреби, адже суїцид здійснюється передусім саме через нереалізовані або незадоволені потреби. В цьому плані можна зазначити, що відбувається багато безглуздих смертей, але ніколи не буває безглуздих і необгрунтованих суїцидів.
5. Загальною суїцидальною емоцією виступає безпорадність-безнадійність− у суїцидальному стані виникає переважаюче почуття безпорадності-безнадійності. В цьому стані людина начебто констатує:"Я нічого не можу зробити, крім самогубства, і ніхто не може мені допомогти, полегшити біль, який я відчуваю".
6. Загальним внутрішнім відношенням до суїциду є суперечливість, амбівалентність− людина відчуває потребу у здійсненні суїциду і водночас бажає порятунку і втручання інших.
7. Загальною дією при суїциді стає втеча, що відображає намір людини покинути зону нещастя.Тому суїцид вважають межовою, остаточною втечею. Сенс самогубства полягає у радикальній і остаточній зміні обставин, "декорацій" життя.
8. Загальною закономірністю суїциду виступає відповідність суїцидальної поведінки загальному стилю поведінки впродовж життя.
Незважаючи на те, що суїцид являє собою вчинок, якому немає аналогу у попередньому житті людини, все ж йому можна знайти відповідність у стилі та характері повсякденної поведінки даної людини. Це і попередні переживання душевного хвилювання, і здатність переносити психічний біль, і наявність тенденцій до обмеженого мислення, і спроби втечі у важких ситуаціях тощо.
За спостереженнями спеціалістів, існують обставини, що виступають в якості захисту проти суїцидальної поведінки учнівської молоді. Вони поділяються на культуральні і соціодемографічні, сімейні й особистісні.


I. Культуральні й соціодемографічні фактори:
- участь у громадській діяльності (спортивні змагання і події, клуби, товариства тощо);

- добрі, врівноважені стосунки з однолітками у навчальному закладі;

- хороші стосунки з вчителями та іншими дорослими;

- підтримка з боку близьких людей.

II Захисні фактори сім'ї:
- розвинуті навички спілкування у сім'ї, добрі, сердечні, щирі стосунки між усіма членами сім'ї;

- підтримка підлітків та юнаків і дівчат з боку сім'ї.
III Особистісні захисні фактори у підлітків та юнаків:
- добрі навички спілкування, уміння спілкуватися з однолітками і дорослими;

- впевненість у собі, своїх силах, переконаність у здатності до досягнення життєвих цілей;

- уміння шукати і звертатися за допомогою при виникненні труднощів, приміром, у школі;

- прагнення радитися з дорослими при прийнятті важливих рішень;

- відкритість до думок і досвіду інших людей;


Антисуїцидальні чинники
(належать усі чинники розвитку гармонійної, духовної, нормальної особистості,створюють особливий імунітет, протисуїцидної міцності особистості).


До їх числа відносяться:
- формування сенсу життя, життєвої перспективи, міцних зв'язків із близькими, сім'єю, суспільством, природою, адаптованість, інтегрованість із людьми та суспільством;

- наявність таких рис особистості, що сприяють її спілкуванню з людьми, як щирість, доброзичливість, взаєморозуміння, емпатійність, підтримка тощо;

- віра в Бога, в божествені цінності Всесвіту і Вічності;

- підвищення значущості особистості у кризових ситуаціях;

- піднесення цінності людини як вершини неперервного еволюційно-генетичного процесу і носія генетичного і культурного багатства людства і Всесвіту;

- піднесення цінності особистості як концентра історико-культурного процесу;

- підвищення цінності життєвого шляху людини як невід'ємної складової історико-культурного поступу людства.


Обставини, які допомагають людині вистояти у важкій для неї ситуації, не дозволяють їй здійснити фатальний самовбивчий крок:

1. людина повинна мати активну життєву позицію,

2. впевненість у тому, що вона сама відповідальна за свою долю,

3. вірити в те, що все, що відбувається − це результат її вільного вибору,

4. у підлітка, крім обов'язків, має бути ще й "віддушина" ужитті − спорт, хобі тощо − все, що не дозволяє навалюватися чорним думкам,

5. важливо також мати не одну мету у житті, а декілька, щоб несподівані перешкоди на шляху її досягнення не затягнули підлітка у тенета відчаю,

6. підліток повинен мати й інші "замінні" інтереси, на які можна переключатися за будь-яких життєвих невдач,

7. важливим є усвідомлення молоддю цінності власної особистості, її недоторканості з боку будь-кого, в тому числі і себе,

8. вирішальну роль відіграє ступінь довіри між підлітком і дорослим. У дитини має бути можливість поділитися з кимось із дорослих чи однолітків своїми проблемами, сумнівами, болями тощо − тоді кризова ситуація не зайде у глухий кут і може бути подолана.

Якщо у підлітка немає довірливих стосунків з батьками, то у його оточенні має бути хоча б одна людина, з якою можна було б поділитися своїми переживаннями.
Якщо людина сприймає інших рівними собі, тобто їй не властиве почуття неповноцінності, якщо вона реалістично сприймає оточуючих, їх ставлення до себе, то вона стає стійкою до різних ситуацій, депресії і більш гнучкою у подоланні стану психологічної кризи.
Для ефективного виявлення суїцидальних тенденцій слід сформувати адекватне ставлення до цього явища, подолати помилкові думки, стереотипи щодо його розуміння у широких верствах населення. Тому спеціалісти пропонують, передусім, порівняти поширені серед людей забобони, передсуди і перевірені багаторічними науковими спостереженнями факти.
Передсуд:Більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без попередження.
Факт:Більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство − у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавлення від болю, напруження, збереження контролю або компенсації втрати. При цьому дані сигнали часто виступають як крик про допомогу.
Передсуд:Не слід говорити про самогубство з людиною, котра схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про здійснення цієї дії.
Факт:Розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його здійснення, а навпаки, знижує його. Найкращий засіб виявлення суїцидальних намірів − пряме запитання про них. Відкрита розмова з вираженням щирого піклування і турботи щодо наявності у людини думок про самогубство є для неї джерелом полегшення, навіть одним із ключових моментів у відвертанні безпосередньої небезпеки самогубства. Обминання ж цієї теми у розмові може стати додатковою причиною для зведення рахунків із життям.
Передсуд:Якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснює.
Факт:Люди, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано дають знати кому-небудь про свої наміри. Це стосується чотирьох з п'яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього усіма можливими засобами і, передусім, глибокою зацікавленістю у житті цієї людини.
Передсуд:Суїцидальні спроби, що не призводять до смерті, є лише формою поведінки, спрямованої на привертання уваги до суїцидента.
Факт:Суїцидальні форми поведінки або "демонстративні" дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допомогу, що посилається іншим. Надання допомоги у розв'язанні проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки.
Передсуд:Самогубець впевнено бажає померти.
Факт:Наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту настання смерті. Вони залишаються відкритими для допомоги з боку інших, навіть якщо вона нав'язується їм. Більшість осіб із суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя.
Передсуд:Ті, хто покінчує із собою, психічно хворі.
Факт:Дійсно, наявність психічного захворювання є фактором високого ризику самогубства, проте переважаюча більшість суїцидентів не страждають ніякими психічними захворюваннями. Для них суїцидна ситуація тимчасова, з якої вони не вбачають іншого виходу, але такий завжди можна знайти.
Передсуд:Якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить.
Факт:Хоча більшість осіб, що скоюють суїцидальну спробу, звичайно не переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, які раніше скоїли суїцидальні спроби у 40 разів вище, ніж в іншої частини населення.
Передсуд:Зловживання алкоголем і наркотиками не має відношення до самогубств.
Факт:Залежність від алкоголю і наркотиків є фактором ризику суїцидальної поведінки.
Передсуд:Самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали.
Факт:Дійсно, дослідження свідчать, що суїцид − складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку у конкретної людини не вимагає глибоких знань у галузі психології або медицини. Вимагається лише прояв уваги до того, що говорить людина, ПРИЙНЯТТЯ ЦЬОГО ВСЕРЙОЗ, надання підтримки і звернення за відповідною допомогою. Адже багато людей гинуть внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога і підтримка.
Передсуд:Якщо людина має схильність до самогубства, то вона залишиться в неї назавжди.
Факт:Більшість суїцидальних кризових станів є минущими і усуваються при відповідній допомозі. Однак, якщо кризова ситуація триває, полегшення не настає, а допомога не надається, то зберігається ризик суїцидальної спроби. Після отримання професійної допомоги людина частіше за все здатна поновити своє звичайне життя і діяльність.
Передсуд:Самогубство - явище, що успадковується.
Факт:Наявність деякої генетичної основи не означає, що людині не можна надати реальної допомоги, адже мова йде про поведінку людини, яку важливо помітити, а після цього звернути на неї увагу лікарів або психологів.
Передсуд:Якщо не залишена записка, то не можна вважати самогубством те, що трапилося.
Факт:Лише четверта частина з усіх осіб, що скоїли самогубство, залишають записки.
Оточуючим слід долати в собі передсуди, пасивність, скутість поведінки, навіть страх, щоб здійснити, можливо, найгуманіший акт у своєму житті − врятувати найцінніше, що є у суїцидента - його життя.

Для класних керівників,вчителів-предметників, в першу чергу буде корисним знати,як визначити в ході спостереження перші загрозливі тенденції, ознаки суїцидальної поведінки підлітків та юнаків.
Суїцидологи зазначають, що будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на поведінку підлітка чи юнака, будь-які зміни в їх поведінці, словесні й емоційні ознаки слід сприймати всерйоз.До них відносяться:

· втрата інтересу до звичних видів діяльності;

· раптове зниження успішності навчання;

· незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;

· погана поведінка у навчальному закладі;

· незрозумілі або такі, що часто повторюються зникнення з дому і прогули у школі;

· збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотиків;


I.Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:

1. будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей;

2. схильність до необачних і нерозсудливих вчинків;

3. надмірне споживання алкоголю чи таблеток;

4. відвідування лікаря без очевидної необхідності;

5. розлучення з дорогими речами або грошима;

6. придбання засобів скоєння суїциду;

7. підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до відходу;

8. нехтування зовнішнім виглядом.

II. Словесні ознаки суїцидальної поведінки:

1. запевнення у безпорадності і залежності від інших;

2. прощання;

3. розмови або жарти щодо бажання померти;

4. повідомлення про конкретний план суїциду;

5. подвійна оцінка значущих подій;

6. повільна, маловиразна мова;

7. висловлювання самозвинувачень.


III. Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

1. амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів;

2. безпорадність, безнадійність;

3. переживання горя;

4. ознаки депресії;

5. почуття провини або відчуття невдачі, поразки;

6. надмірні побоювання або страхи;

7. почуття власної малозначущості;

8. неуважність, розгубленість.

IV. Ознаки депресії у дітей, що схильні до суїциду:

1. сумний настрій;

2. втрата властивої дітям енергії;

3. зовнішні прояви журби;

4. порушення сну;

5. соматичні скарги;

6. зміна апетиту або ваги;

7. погіршення успішності навчання;

8. зниження інтересу до навчання;

9. страх невдачі;

10. почуття неповноцінності;

11. самообман − негативна самооцінка;

12. почуття "заслуженого" відторгнення;

13. помітне зниження настрою при найменших невдачах;

14. надмірна самокритичність;

15. зниження рівня соціалізації;

16. агресивна поведінка.

V. Депресивні прояви підлітків із суїцидальною поведінкою:

1. сумний настрій;

2. почуття нудьги;

3. почуття втоми;

4. порушення сну;

5. соматичні скарги;

6. непосидючість, неспокійність;

7. фіксація уваги на дрібницях;

8. надмірна емоційність;

9. замкненість, скупість;

10. розпорошена увага;

11. агресивна поведінка;

12. неслухняність;

13. схильність до бунту;

14. зловживання алкоголем або наркотиками;

15. погана успішність навчання;

16. прогули у школі.
Вчителі-предметники, класні керівники повинні мати на увазі й врахувати в роботі наступні фактори ризику суїциду:

  • висока конфліктність спілкування;
  • ізоляція підлітка у класі чи групі;
  • несприятливе сімейне оточення;
  • спадковий фактор;
  • неадекватна самооцінка;
  • конфлікт, психотравмуюча ситуація;
  • різка зміна у поведінці;
  • асоціальний спосіб життя;
  • егоцентризм;
  • втрата членів сім'ї, погані стосунки.
Деякі з цих ознак мають, так би мовити, "подвійне" значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а і про інші особистісні проблеми, кризи ужитті юної людини. Але нам не слід ніколи забувати про "суїцидальну тему" при появі цих ознак.


1. Привертання уваги педагогів в процесі спостереження на фактори ризику суїцидальності учнів:
а) спадковість;
б) вербальна і фізична агресія;
в) висока конфліктність спілкування, прагнення до домінування або орієнтації на залежність;
г) ізоляція або неприйняття однолітками;
е) різкі зміни у поведінці, імпульсивність, неадекватність реакцій;
є) низький або високий IQ;
ж) неадекватна самооцінка;
з) неблагополучне сімейне оточення, рання дорослість;
і) психотравмуючі події (смерть близьких, міжособистісний конфлікт, непристойний вчинок, погані стосунки у сім’ї тощо).
ї) алкоголізм, наркоманія, асоціальний спосіб життя.
2. Виявлення ознак емоційних порушень:
а) втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів;
б) часті скарги на соматичні хвороби;
в) незвичайне неохайне ставлення до свого зовнішнього вигляду;
г) постійне почуття самотності, непотрібності або суму;
д) відчуття нудьги під час перебування у звичайному оточенні або виконання роботи, котра раніше приносила задоволення;
е) уникання контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення у людину-одинака;
є) порушення уваги зі зниженням якості роботи;
ж) занурення у роздуми про смерть;
з) відсутність планів на майбутнє;
ї) раптові напади гніву, навіть через дрібниці.

Кiлькiсть переглядiв: 556