/Files/images/Porady-dlya-batkiv2-1000x620.gif

Перший раз у 5 клас /Files/images/images2.jpeg /Files/images/images6.jpeg

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів. 4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити як
ісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

/Files/images/Рисунок1.jpg

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

ЯК ВИРІШУВАТИ ефективно КОНФЛІКТИ У ШКОЛІ?

· При виникненні конфліктів в першу чергу батькам необхідно вислухати думку власної дитини, без оцінки її дій і звинувачень. Атмосфера при бесіді повинна бути довірлива.
· Враховуйте можливість фальсифікації інформації під час її передачі.
· Після цього обговоріть ситуацію, що склалася і акуратно підведіть дитину до думки про те, що причиною сварки стало непорозуміння.
· Наступним кроком має бути ознайомлення з точкою зору протилежної сторони конфлікту (вчителя, інших школярів)
· Контролюйте свої емоції. Уникайте суджень щодо дій та висловлювань протилежної сторони. ПАМ’ЯТАЙТЕ!
У жодному випадку Ви НЕ маєте права морально чи фізично чіпати іншу дитину!
· Пошук виходу з конфлікту має відбуватися при спільній бесіді батьків, учнів і класного керівника. Якщо спроби вирішення конфлікту зазнають фіаско, слід звернутися до шкільної адміністрації, психолога.
· Але якщо у дитини при конфліктах з однокласниками регулярно з'являються синці, доведеться діяти рішуче і підключати керівництво школи та інших батьків.

ПРОФІЛАКТИКА КОНФЛІКТІВ В ШКОЛІ

· Для того, щоб дитина не потрапляла в гущу конфліктів, виховуйте у неї почуття власної гідності та толерантне ставлення до оточуючих.
· Вивчайте школяра ні в якому разі не показувати свій страх і не піддаватися на провокації. Але при цьому необхідно прищеплювати в дітях повагу до вчителів та оточуючих.
· У тому, як уникнути конфлікту в школі, важливу роль грають і батьки. Слід постійно підтримувати зв'язок з класним керівником. У напружених ситуаціях не відстоюйте сліпо позицію вашої дитини, вислухайте і протилежну сторону.

ТИ ПОТРАПИВ У ЕКСТРЕМАЛЬНІ УМОВИ. ЩО РОБИТИ? (ПОВЕДІНКА У НАТОВПІ)

Що робити?

Не піддаватись загальній паніці! Емоції змусять тебе бігти туди, куди побіжать всі, а це небезпечно для життя. Для порятунку ж потрібен здоровий глузд та самокритика, які слугують найкращими гальмами при надмірних емоціях.

Ось прості прийоми, які допоможуть не піддатись загальній паніці:

  • Ніколи не приймай на віру чутки, які поширюються в натовпі. Шукай спосіб перевірити нав'язану інформацію за допомогою фактів.
  • Психологічно дистанціюйся від натовпу - приймай рішення виходячи з того , що бачиш, а не з того, що чуєш!
  • В жодному разі не сперечайся з роздратованим натовпом - "білих ворон" натовп знищує.
  • Якщо ти відчуваєш, що "заводишся", спробуй поглянути на себе зі сторони. Як ти зараз виглядаєш, чи не смішно ти поводишся, чиї слова ти промовляєш?
  • А ще швидко прийти до тями можна зробивши дуже різкий видих, боляче вщипнувши себе за руку чи прикусивши губу.

Як поводитись, якщо ти все ж опинився у тисняві ?

- Схрести руки на грудях, це допоможе вберегти ребра від можливих ударів.

- Позбудься усього, що могло б травмувати тебе (сумок, наплічника, шарфів, біжутерії, ручок та окулярів).

- У тисняві ніколи не нагинайся щоб щось підняти. Жодна річ не вартує твого життя.

- Міцно тримайся на ногах: падіння у натовпі смертельно небезпечне! Якщо можливо, притримуйся за своїх сусідів.

- Якщо ти все ж впав, то необхідно якнайшвидше встати! Для цього зіпрись на ногу та зроби різкий ривок у напрямку руху натовпу.

- Зосередься на близьких тобі людях. Досвід показує, що у паніці люди схильні втрачати зв’язки з близькими.

- Брати дитину у натовп – означає піддавати її життя смертельній небезпеці. Але якщо так трапилось, що у тебе на руках малолітня дитина, запам’ятай, що найбезпечніше місце - над головами. Відомі випадки, коли матері просто кидали своїх дітей поверх натовпу і тим самим рятували їх від смерті.

- Якщо натовп почав рухатись, необхідно слідувати у напрямку руху людей. І, як не дивно, варто притримуватись центру натовпу – тут більше можливостей та часу щоб зорієнтуватись як вибратись з складної ситуації.

І завжди пам’ятай головне правило виживання: заходячи кудись, подумай, як ти будеш звідти вибиратися.

Булінг (насилля в шкільному середовищі)

ми всі можемо допомогти це зупинити

“Булінг” – це агресивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі для іншої особи.

Наслідки булінгу виходять далеко за межі школи і шкільного двору. Якщо ви мати/батько чи опікун, дізнайтеся, на що ви повинні звертати увагу, що ви можете зробити, і куди ви можете звернутися за допомогою.

Чи це булінг, якщо моій дитині не завдано фізичного болю?

Булінг може виявлятися у багатьох формах. Він може бути:

• фізичним – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності

• словесним – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або сексуальна орієнтація

• соціальним – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток

• в письмовій формі – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими

• електронним (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.

Булінг є неприпустимим незалежно від того в якій формі він виявляється.

Типи булінгу

Чи конфлікт є те ж саме, що і булінг?

Іноді люди плутають конфлікт із булінгом, але це є різні речі.

Конфлікт виникає, коли між двома чи кількома особами існує незгода, розбіжність думок або різні погляди. Конфлікт між учнями не завжди означає, що це є булінг. Діти у ранньому віці вчаться розуміти, що інші люди можуть мати іншу думку, ніж їх власна, але розвиток цієї здатності сприймати іншу точку зору потребує часу, і цей процес продовжується до початку повноліття

Конфлікт стає булінгом, лише коли він повторюється знову і знову, і існує дисбаланс сил. З часом може з’явитися схема поведінки, за якої особа, що поводиться агресивно у конфлікті, продовжує це робити або навіть загострює конфлікт. Особа, на яку спрямований агресивний конфлікт, може почуватися

все менше і менше здатною висловити свою думку і все більше і більше безсилою. Саме тоді негативний конфлікт може перейти у булінг.

Школа буде реагувати на булінг і конфлікт по різному. Наприклад, у разі конфлікту працівник школи може спробувати зібрати учнів, щоб кожен з них розповів свою версію подій, і допомогти їм спільно вирішити ситуацію.

У випадку булінгу директор школи розгляне доцільність накладання прогресивних

дисциплінарних заходів, які можуть передбачати відсторонення від занять або виключення зі школи.

Чи хлопці і дівчата проявляють булінг однаково?

Схильними до булінгу можуть бути як хлопці, так і дівчата. Хлопці частіше вдаються до фізичного булінгу, а дівчата у більшості випадків застосовують більш непрямі дії, такі як розповсюдження пліток про однокласників, або ж ізолювання останніх шляхом виключення із спільної діяльності або груп. Проте з віком, як хлопці, так і дівчата більше вдаються до словесного і соціально гобулінгу.

Як дізнатися, чи моя дитина/підліток є жертвою булінгу?

Ваш підліток не обов’язково вам скаже, що виникла проблема, і може використати такий термін як “настирливе приставання” замість “булінгу” для опису такої поведінки. Підлітки часто воліють самі вирішувати свої проблеми. Вони можуть подумати, що це вас засмутить, що ви заберете їх технічні пристрої, такі як мобільний телефон, або їх може просто бентежити, якщо їх батьки втручатимуться.

Навіть якщо ваша дитина про це не говорить, ви можете побачити ознаки того, що вона є об’єктом булінгу. Ось деякі ознаки, на які потрібно звертати увагу:

• Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати чи почуватися хворими у шкільні дні.

• Вони можуть не хотіти брати участь у спільній діяльності чи соціальних заходах з іншими учнями.

• Вони можуть поводитися інакше, не так, як звичайно.

• Вони можуть раптом почати губити гроші чи особисті речі, або ж приходити додому у порваному одязі чи з поламаними речами і при цьому дають неймовірні пояснення.

• Підлітки, які є жертвами булінгу і/або приставань, можуть також почати говорити про те, щоб кинути школу, і починають пропускати заходи, в яких приймають участь інші учні.

Моя дитина є жертвою булінгу. Що мені робити?

• Вислухайте свою дитину і запевніть її, що вона має право бути у безпеці.

• Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте, що і коли трапилося.

• Допоможіть вашій дитині зрозуміти, що є різниця між “донести”, “пліткувати” чи “розповісти” і доповісти. Щоб доповісти, потрібна сміливість. Доповідають не для того, щоб створити проблеми для іншого учня, а для того, що захистити всіх учнів.

• Домовтеся про зустріч для бесіди з учителем вашої дитини/підлітка, іншим вчителем, якому ваша дитина/підліток довіряє, або директором чи заступником директора школи.

• Хоча це й важко, намагайтеся зберігати спокій, щоб ви могли підтримати вашу дитину і запланувати разом з нею порядок дій.

• Дотримуйтеся свого плану. Слідкуйте за поведінкою вашої дитини. Якщо ваші зустрічі з персоналом школи не допомогли зупинити булінг, прийдіть до школи ще раз і поговоріть з директором. Виконуйте ті кроки, що були узгоджені на зустрічі.

• Поговоріть з інструктором або тренером, якщо булінг має місце під час позашкільної діяльності чи спортивних заходів.

• Зверніться до поліції, якщо булінг містить кримінальну поведінку, таку як напад із сексуальною метою або застосування зброї, або якщо загроза безпеці вашої дитини знаходиться у самій громаді, а не у школі.

Як я можу допомогти своїй дитині справитися із булінгом?

Співпрацюючи зі школою, щоб допомогти своїй дитині чи підлітку подолати проблему булінгу, ви показуєте власним прикладом і відкрито заявляєте, що булінг – це погано.

Незалежно від віку, ви можете допомогти, заохочуючи свою дитину говорити з вами про булінг і даючи такі поради:

• Зберігай спокій і обійди ситуацію.

• Розкажи дорослому, якому ти довіряєш – вчителю, директору, водію шкільного автобуса чи завідувачці їдальні про те, що трапилося, або повідом про це анонімно.

• Поговори про це із своїми братами чи сестрами, або з друзями, щоб тобі не здавалося, що тиодинокий.

Чи може бути, що моя дитина є нападником булінгу проти інших?

Діти, які знущаються з інших, часом це роблять і вдома, і в школі. Придивляйтеся і прислухайтеся до того, що відбувається у вашій власній родині. Чи є ознаки того, що хтось з ваших дітей постійно ображає і залякує свого брата чи сестру?

Діти, які знущаються з інших, іноді можуть бути агресивними і погано поводитися вдома, вони можуть не виявляти поваги до домашніх правил. Якщо вас тривожить можливість того, що ваша дитина може бути нападником булінгу проти інших, приглядайтеся до того, як вона взаємодіє з братами чи сестрами і з друзями, коли вони приходять до вас додому. Якщо вона видається агресивною, не ладнає з іншими або не виявляє емпатії – це також можуть бути ознаки того, що вона займається булінгом інших у школі.

Діти, які фізично знущаються з інших учнів, також можуть приходити додому із синцями, подряпинами і порваним одягом. У них раптом може з’явитися більше грошей на витрати, ніж звичайно, або ж нові речі, які вони, зазвичай, не могли б собі дозволити. Вони також можуть “грубо говорити” про інших учнів.

Поведінка булінгу може розвиватися протягом тривалого часу в результаті великих змін, втрат чи негативних переживань у житті дитини чи підлітка. Чи хтось із ваших дітей нещодавно мав переживання такого роду?

Подумайте про те, як проблеми і конфлікти вирішуються у вашому домі. Чи ви розмовляєте про проблеми з позитивної точки вирішення як одна родина? Важливим засобом попередження булінгу є подати гарний особистий приклад і показати своїй дитині, як долати труднощі без використання сили чи агресії.

Також важливо розповісти своїм дітям, що таке булінг. Ви повинні описати різні типи булінгу і пояснити, що це є болючим і шкідливим. Дайте своїй дитині знати, що булінг – це погано, і що за будь-яких обставин це є неприпустимою поведінкою.

Емпатія – це здатність розуміти і поділяти емоції, які переживає інша особа. Вона розвивається у пізньому підлітковому віці і зазвичай не досягає повного

розвитку аж до початку повноліття. У дитинстві проста форма емпатії з’являється, коли діти починають відчувати смуток, коли бачать, що інші люди засмучені.

Учні, які здатні підтримувати здорові стосунки, навряд чи будуть знущатися з інших, скоріше вони будуть підтримувати учнів, які є об’єктом булінгу, і будуть більш здатними досягти своїх цілей в освіті. Пропагування здорових стосунків є головним способом запобігання булінгу і створення безпечної і приязної атмосфери у школі.

ТИЖДЕНЬ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

ПАМ’ЯТКА ВСІМ НЕБАЙДУЖИМ ДОРОСЛИМ ДО ПРОБЛЕМИ:

Для того, щоб зупинити розповсюдження найгірших форм дитячої праці в Україні, дотримуйтесь наведених нижче принципів:

1. Не подавайте дітям милостиню на вулицях. Даючи гроші, ви тримаєте дитину на вулиці. У малого жебрака є "господар", який забирає, як правило, всі "зароблені" гроші.

2. Не користуйтесь послугами дітей! Особливо сексуальними!!!

3. Не користуйтеся дитячою працею у сільській місцевості.

4. Інформуйте місцевих урядовців про дітей шкільного віку, які не відвідують школу через залучення до праці.

5. Не купуйте товари з використанням дитячої праці. Не купуйте товари у тих підприємців, де діти працюють замість того, щоб ходити до школи, коли діти працюють вночі, працюють цілими днями без перерв, у поганих умовах, без їжі тощо!

6. Засуджуйте людей, які використовують дітей для задоволення своїх сексуальних потреб. Не залишайтесь осторонь, якщо ви бачите дитячу проституцію чи порнографію в Інтернеті. Заявляйте про це в міліцію, вчителям, службам у справам неповнолітніх, на безкоштовний Всеукраїнський телефон гарячої лінії 8-800-500-33-50, безкоштовно з мобільного телефону Київстар та МТС 386.

7. Вимагайте від своїх депутатів усіх рівнів прийняття дієвих законів і політичних програм з викоренення дитячої праці.

Як допомогти школяреві адаптуватися після канікул

Піднесений настрій та ейфорія з приводу початку нового навчального року тривають недовго, і їм на зміну приходить швидка стомлюваність і шкільна депресія. Психологи називають вересень найбільш кризовим місяцем для школярів. Незважаючи на те, що все літо діти відпочивали і набиралися сил, нездужання, втома і пригнічений стан - часті супутники початку навчального року. При цьому батьки інколи навіть не здогадуються про таку особливість психіки дитини, і дивуються, що після 3-х місяців канікул, вона нарікає на швидку стомлюваність, і розцінюють подібні скарги, як лінь і небажання вчитися.
Адаптація до навантажень після тривалого відпочинку - закономірний процес, і у кожної дитини він проходить по-своєму. Так першокласникам необхідно від 1,5 до 3-х місяців, щоб повноцінно включитися в шкільне життя, п'ятикласнику достатньо одного місяця, а старшокласники долають цей етап за 2 - 3 тижні. Даний період характеризується не тільки труднощами психологічного характеру, але й найчастіше порушеннями загального соматичного стану дитини. При цьому дотримуючись певних рекомендацій, можна пройти стадію звикання легко і безболісно, як для самого учня, так і для педагогів, і батьків.

Поради батькам:

1. Режим дня - основа успішної адаптації

Одна з причин, чому діти люблять літні канікули - це відсутність режиму та необхідності рано вранці вставати, а ввечері лягати спати по годиннику. Батьки дозволяють відступати від прийнятих правил, і в цьому немає нічого поганого. Однак всьому свій час, і вже за два тижні до початку навчальних занять, дитини поступово потрібно повертати до "шкільного розпорядку". Дослідження, проведені Американською академією медицини, показали, що здоровий, тривалий сон впливає не тільки на нормальний розвиток дитини, але і є фундаментом для продуктивної навчальної діяльності, тому перше, що необхідно зробити - це відмовитися від нічних переглядів телевізора і замінити їх вечірніми пішими прогулянками . Це допоможе дитині не тільки швидко і міцно заснути, але і послужить сигналом до прийдешніх змін.

2. Ситуація успіху - двигун навчального процесу

Ні для кого не секрет, що діяльність, яка створює атмосферу успіху, не вимагає додаткової мотивації. Допомогти дитині легко подолати період адаптації і безболісно втягнутися в навчальний процес можна створюючи ситуацію успіху. Зустрічаючи дитину після школи, перші 2 - 3 тижні намагайтеся не питати її про те, які оцінки вона отримала. Спробуйте сконцентрувати її увагу на тих нових знаннях, які він придбала на уроці. Ваше завдання вселити в юного учня впевненість у тому, що головне в школі - це не відмітка, а дивовижні відкриття, які дарує вчитель. І якщо через місяць ваше чадо, зі щасливою усмішкою прийде додому і першим ділом розповість про те, як багато цікавого дізнався на уроці, то можете себе привітати, в битві з адаптацією ви здобули перемогу.

3. Любов і турбота про дитину - найкращий антидепресант

Однак не поспішайте засмучуватися, якщо напади тривожності таки відвідують вашого учня. У такій ситуації важливо, щоб самі батьки, оточивши дитину любов'ю і турботою, випромінювали спокій і впевненість у тому, що все буде добре. Постарайтеся протягом першого місяця навчання відмовитися від відвідування гуртків та секцій, які стануть додатковим навантаженням для школяра. Пам'ятайте, дитина оточена теплотою і турботою сімейного вогнища, може впоратися з будь-якими труднощами.

4. Корисний раціон школяра

"Ми те, що ми їмо" - говорив Гіппократ і це - істинна, правда. Подбавши про правильне харчування для дитини, ви, тим самим, забезпечите її мозок цеглинками для побудови міцних знань. Найнеобхіднішою "їжею для мозку" в період активної розумової діяльності вважається холін і лецитин. Ці елементи у великій кількості містяться в молоці, яйцях, рибі й печінці. Однак якщо Ваша дитина не любить ці продукти, не поспішайте засмучуватися, сьогодні препарати з холіном та лецитином можна придбати в аптеці і використовувати їх як харчові добавки. Ще одним безцінним елементом для роботи головного мозку вважається магній, він міститься в горіхах, гречці, какао, бананах, насінні, печеній картоплі. Включіть ці продукти в раціон школяра і тим самим ви полегшите йому етап включення в навчальну діяльність

Загальні рекомендації батькам щодо виховання дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку

Заповіді для батьків

1. Ніколи не займайтеся вихованням у поганому настрої.

2. Чітко визначте, чого саме ви вимагаєте від дитини, і поясніть це їй, а також довідайтеся, що вона думає з цього приводу.

3. Надайте дитині самостійності; виховуйте, але не контролюйте кожен її крок. Не підмінюйте виховання опікою.

4. Краще не підказуйте готового рішення, а вкажіть шляхи до нього й час від часу аналізуйте разом з дитиною її неправильні та помилкові кроки до мети.

5. Не пропустіть момент першого успіху.

6. Вчасно зробіть зауваження, відразу оцініть вчинок і зробіть паузу – дайте усвідомити почуте.

7. Головне – оцінити вчинок, а не особистість.

8. Доторкніться до дитини й тим самим дайте їй відчути, що співчуваєте її помилці, вірте в неї, незважаючи на помилку.

9. Виховання має бути поетапним.

10. Вихователь повинен бути суворим, але добрим.

Батькам на замітку

- Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

- Якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться агресивності.

- Якщо дитину висміюють, вона стає замкненою.

- Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.

- Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться сприймати інших.

- Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе.

- Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

- Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

- Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

- Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

- Якщо дитина живе в розумінні й доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Пам’ятка для батьків

Ваш син або ваша донька виросли, але вони – ваші діти. Їхні помилки – це ваші безсонні ночі, гіркі сльози, відсутність радощів життя. Пам’ятайте про це, коли униказте спілкування з ними, замовчуєте проблеми, приховуєте факти, які можуть призвести до трагедії.

Ви забов’язані знати:

- з ким товаришує ваша дитина, в яких компаніях буває.

- Хто її найкращий друг або подруга.

- Де дитина проводить вільний час.

- Чим захоплюється та які інтереси має.

Ви повинні тривожитися, якщо ваша дитина:

- Грубить вам, іде з дому, не повідомляючи вам про це.

- Бреше вам; вимагає у вас гроші.

- Стає залежною від алкоголю.

- Перестає спілкуватися з вами й не реагує на ваші зауваження.

Пам’ятайте: з найважчої ситуації є вихід. Треба тільки спробувати знайти його!

Як запобігти вживанню наркотиків дитиною

Для уникнення проблем, пов’язаних з уживанням наркотиків, вам слід:

1. Бути найближчою людиною для своєї дитин7и незалежно від тих важких ситуацій, у які вона може потрапити.

2. Не замовчувати проблему, якщо дитина виходить з – під вашого контролю, звертатися до фахівців.

3. Звертати увагу на те, чи палить ваша дитина, чи вживає спиртні напої, бо ви не застраховані від того, що вона не вживає наркотики.

4. Створювати вдома найсприятливішу атмосферу, аби дитині не захотілося змінити домашній світ сварок і скандалів на світ щастя і спокою з допомогою наркотиків у поганій компанії.

Як обернути конфлікт на користь і батькам, і дитині

Конфліктна ситуація може докорінно змінити ваше життя. Намагайтеся, щоб ці зміни були на краще!

1. Перш ніж вступати у конфлікт, поміркуйте над тим, якого результату прагнете.

2. Переконайтеся в тому, що цей результат для вас справді важливий.

3. У конфлікті визнавайте не тільки свої інтереси, але й інтереси іншої людини.

4. Дотримуйтесь етики поводження в конфліктній ситуації, розв’язуйте проблему, а не зводьте рахунки.

5. Будьте тверді та відкриті, якщо переконані у своїй правоті.

6. Змусьте себе чути доводи свого опонента.

7. Не принижуйте і не ображайте іншу людину: це позбавить вас страждань каяття потім.

8. Будьте справедливі й чесні в конфлікті, не жалійте себе.

9. Дорожіть повагою до себе, наважуючись на конфлікт зі слабшим за вас.

ПОРАДИ БАТЬКАМ І ВИХОВАТЕЛЯМ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Поради батькам:

Джон Гален, один із найавторитетніших дослідників творчості, запропонував корисні поради батькам, які піклуються про інтелектуальний та творчий розвиток своїх дітей.

1. Підтримуйте здібності дитини до творчості. Проявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте несхвальної оцінки творчих спроб дитини.

2. Будьте терплячими до дивних ідей, поважайте цікавість, запитання дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть, якщо ви вважаєте їх дивними.

3. Час від часу залишайте дитину на самоті, дозволяйте їй, якщо вона того бажає, займатися своїми справами. Зайвий контроль може ускладнити творчість.

4. Допомагайте долати сумніви та розчарування, коли дитина лишається одна в процесі незрозумілого однолітками творчого пошуку. Нехай вона збереже творчий імпульс, знаходить нагороду в собі й менше хвилюється про своє визнання оточенням. Воно, може й не швидко, але прийде.

5. Поясніть, що на багато запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час і терпіння. Дитина має навчатися жити в інтелектуальному напруженні.

6. Допомагайте дитині цінити в собі творчу особистість. Однак поведінка не повинна виходити за межі дозволеного.

7. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критики першого досвіду, яким би невдалим він не був. Виявляйте симпатію, теплоту: дитина прагне творити не лише для себе, але й для того, хто її любить.

8. Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом», інколи покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію.

9. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, долати негативну оцінку однолітків.

Поради вихователям:

1. Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих – вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».

2. Допомагайте здібним дітям виробити адекватну «Я»- концепцію й самооцінку, розвивайте в них емпатію.

3. Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду, взаємодіючи з людьми.

4. Дотримуйтеся порядку й дисципліни: обдаровані діти, які всі інші, мають знати межу допустимої поведінки.

5. Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця принесла користь.

6. У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, не активізує їхню роботу.

7. Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

8. Привчайте обдарованих дітей працювати разом, це допоможе їм адаптуватися до соціальних умов.

9. Заохочуйте дітей – це стимулює їх.

10. Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ В ПРОФІЛАКТИЦІ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

Що можуть зробити для дитини батьки?

Якщо підліток висловлює бажання смерті, до ситуації треба ставатися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз. Насамперед необхідно обмірковувати ситуацію або обставини, у яких виражається це почуття. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (не відпускаєте на дискотеку чи концерт). Те ж бажання він може виявити, коли ви його караєте або коли він намагається використовувати ваш промах, щоб викликати у вас почуття провини і скористатися цим у своїх цілях. Він також намагається викликати у вас відповідну реакцію і засмутити вас. Поміркуйте, чи можете ви передбачити, коли він повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивиться телевізор, розмовляє про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин.

Іноді розмірковування про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Дайте підлітку виразити свої почуття та обговоріть їх. Зберігайте самовладання, не дозволяйте дитині маніпулювати вами.

Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбаченими, чи бачите ви в них спробу маніпуляції, далі вам слід спробувати виявити ознаки небезпечності. Якщо ви помітите одразу декілька ознак – певні почуття, зміни в поведінці або характерні ситуації, поставтеся до дитини дуже серйозно. Якщо ви чуєте такі висловлювання, то важливо серйозно їх сприймати. Поговоріть з дитиною про її почуття та про самогубство. Не пропонуйте різних відповідей на серйозні питання. Не роз’яснюйте, чому вона не повинна почувати того, що почуває. Саме це може лише укріпити в ній почуття провини, безвихідності свого становища та власної непотрібності. Спробуйте проникнутися її почуттям і направте розмову так, щоб підліток сам генерував альтернативні рішення своїх проблем. Якщо у вас є сумніви або не вирішувані питання, зверніться до психолога, психотерапевта, психіатра, який спеціалізується на дітях та підлітках, та попросіть професійної допомоги.

Один з основних принципів адекватної соціалізації – це віра в себе!

Те, як ми ставимося до себе, відображається в нашій зовнішності, у тому, як ми поводимо себе, як беремося за роботу та виконуємо її кожний і навіть як ми будуємо взаємовідносини з людьми. Наша самооцінка – це наше уявлення про свою цінність та значущість у житті та в суспільстві.

Підлітки з адекватною самооцінкою почувають, що їх люблять, і самі дарують любов оточуючим, вони володіють здібностями та працюють продуктивно і легко сприймають нове. Вони правильно оцінюють критику і дивляться на життя з оптимізмом.

Підлітки, які оцінюють себе надто низькою, вважають, що їх не люблять, що вони не варті поваги і заслуговують догани. Як правило, вони відчувають безвихідність, уважають себе бездарними, почувають незручність, збентеження. Це може закінчитися тим, що вони втрачають цікавість до життя та починають бачити все в похмурому світлі. Людина із заниженою самооцінкою більш схильна до стресів, а моменти радості, скоріш усього, залишаться непоміченим. Це може спонукати підлітка до зловживання алкоголем і наркотиками та спроби покінчити з собою.

Нам необхідно вчити наших підлітків:

- зосереджувати свою увагу на доброму,

- доброзичливо приймати люб’язні, приязні слова,

- намагатися мати про себе позитивну думку,

- піклуватися про себе за допомогою фізичних вправ та раціонального харчування,

- пам’ятати – нічого поганого в тому, щоб звернутися до кого – небудь за допомогою!

Поради про те, як справитися зі стресом

- розташуйте по порядку те, що слід зробити,

- навчіться розслаблятися. Виділіть час для розваг,

- робіть фізичну зарядку,

- уживайте в їжу поживні продукти,

- поговоріть з ким – небудь про те, як ви почуваєте себе,

- зверніться за допомогою до друзів, родичів, консультантів, психологів, служителів церкви та інших людей, які можуть допомогти вам.

Поради дорослим, як навчитися активно слухати

- розмовляти в спокійному місці, щоб уникнути можливості бути перерваним у бесіді,

- приділяти всю увагу співрозмовнику, дивитися прямо на нього, зручно, без напруги, розташувавшись напроти,

- переказати те, що співрозмовник розповів вам, щоб він переконався, що ви дійсно зрозуміли суть почутого та нічого не пропустили,

- дати можливість співрозмовнику висловитись, не перебиваючи його, і говорити тільки тоді, коли перестане говорити він,

- говорити без засудження та упередження, що сприяє посиленню у співрозмовника почуття власної гідності.

Якщо ви чуєте: Обов’язково скажіть: Не кажіть
«Ненавиджу школу!» «Що відбувається в школі, що примушує тебе так себе почувати?» «Коли я був у твоєму віці… ти просто ледар!»
«Все здається таким безнадійним…» «Іноді всі ми почуваємо себе подавленими. Давай поміркуємо, які в нас проблеми, і які з них треба вирішити в першу чергу». «Подумай краще про тих, кому ще гірше, ніж тобі.»
«Всім було б краще без мене!» «Ти дуже багато значиш для мене, і мене бентежить твій настрій. Скажи мені, що відбувається». «Не кажи дурниці. Давай поговоримо про щось інше».
«Ви не розумієте мене!» «Розкажи мені, як ти себе почуваєш. Я дійсно хочу це знати». «Хто ж може зрозуміти підлітків у наші дні?»
«Мамо, я здійснив поганий вчинок» «Давай сядемо і поговоримо про це». «Що посієш, те й пожнеш»
«А якщо у мене не виходить» «Якщо не виходить, я буду знати, що ти зробив усе можливе». «Якщо не вийде – значить, ти недостатньо постарався».

ПРОФОРІЄНТАЦІЯ

Професійна орієнтація це система науково – практичної діяльності загальноосвітньої школи, низки інших суспільних інститутів, метою яких є професійне самовизначення учнів, що відповідає індивідуальним особливостям кожної особистості й потребам суспільства в кадрах. Робота шкільних психологів повинна сприяти професійному самовизначенню учнів, насамперед виявленню й розвитку схильностей і здібностей, формуванню мотивів вибору професії, професійних інтересів, моральних та інших якостей, важливих для майбутньої трудової діяльності.

Поради батькам: Як допомогти дитині обрати професію

Таке питання рано чи пізно постає перед батьками. Їх непокоїть майбутній матеріальний добробут дитини, престижність професії, а також необхідність надати їй можливість отримувати задоволення від обраної справи. Запропонуйте дитині визначити її здібності, хист, уподобання, особисті якості. Нехай ваша дитина відповість на запитання: що вона робить найкраще, що їй подобається робити найбільше? Потім окресліть можливе коло професій, де можна виявити ці навички. Допоможіть дитині зібрати потрібну інформацію про різні професії. Крім книжок, статей у журналах та Інтернеті можна згадати, чим займаються родичі, друзі, знайомі. Якщо хтось із них працює в галузі, яка цікавить вашу дитину, попросіть їх розповісти про особливості професії. Компетентна інформація набагато корисніша за нейтральну.

Велике значення має те, що скільки часу планує дитина приділити оволодіння професією. Чи це будуть короткочасні курси, коледж, університет або довготривале навчання з аспірантурою та стажуванням.

Пам’ятка для батьків

Запобігання дитячої агресивності

1. Намагайтеся зберегти у своїй родині атмосферу відкритості й довіри.

2. Не давайте своїй дитині нереальних обіцянок, не сповнюйте її душу нездійсненними надіями.

3. Не ставте своїй дитині жодних умов.

4. Будьте тактовні в прояві заходів впливу на дитину.

5. Не карайте свою дитину за те, що дозволяєте собі.

6. Не змінюйте своїх вимог щодо дитини на догоду будь – кому.

7. Не шантажуйте дитину своїми стосунками одне з одним.

8. Не бійтеся поділитися з дитиною своїми почуттями та слабостями.

9. Не ставте взаємини із власною дитиною в залежність від її навчальних успіхів.

10. Пам’ятайте, що дитина – це втілена можливість! Скористайтеся нею так, щоб вона була реалізована повною мірою!

Агресивність дитини проявляється, якщо батьки:

- б’ють дитину,

- знущаються з неї,

- злісно жартують над дитиною,

- змушують дитину відчувати незаслужений сором,

- свідомо брешуть,

- п’ють чи влаштовують дебош,

- виховують дитину подвійною мораллю,

- невимогливі та неавторитетні для своєї дитини,

- не вміють любити своїх дітей порівну,

- не довіряють дитині,

- налаштовують дітей одне проти одного,

- не спілкуються зі своєю дитиною.

- забороняють заходити до їхнього будинку друзям дитини,

- дріб’язково опікуються й турбуються через дитину,

- живуть власним життям, в якому немає місця їхній дитини,

- дають зрозуміти дитині, що її не люблять,

Для подолання дитячої агресії у своєму педагогічному арсеналі батьки повинні мати:

- увагу, співчуття, співпереживання,

- терпіння, вимогливість, чесність, відвертість, розуміння,

- почуття гумору, відповідальність, тактовність, відкритість,

- обов’язковість, доброту, пестощі, турботу, довіру,

- щирість, дружелюбність, умінні дивуватися,

- надію, любов.

Пам’ятка для батьків

(Запобігання дитячої агресивності)

1. Намагайтеся зберегти у своїй родині атмосферу відкритості й довіри.

2. Не давайте своїй дитині нереальних обіцянок, не сповнюйте її душу нездійсненними надіями.

3. Не ставте своїй дитині жодних умов.

4. Будьте тактовні в прояві заходів впливу на дитину.

5. Не карайте свою дитину за те, що дозволяєте собі.

6. Не змінюйте своїх вимог щодо дитини на догоду будь – кому.

7. Не шантажуйте дитину своїми стосунками одне з одним.

8. Не бійтеся поділитися з дитиною своїми почуттями та слабостями.

9. Не ставте взаємини із власною дитиною в залежність від її навчальних успіхів.

10. Пам’ятайте, що дитина – це втілена можливість! Скористайтеся нею так, щоб вона була реалізована повною мірою!

Агресивність дитини проявляється, якщо батьки:

- б’ють дитину,

- знущаються з неї,

- злісно жартують над дитиною,

- змушують дитину відчувати незаслужений сором,

- свідомо брешуть,

- п’ють чи влаштовують дебош,

- виховують дитину подвійною мораллю,

- невимогливі та неавторитетні для своєї дитини,

- не вміють любити своїх дітей порівну,

- не довіряють дитині,

- налаштовують дітей одне проти одного,

- не спілкуються зі своєю дитиною.

- забороняють заходити до їхнього будинку друзям дитини,

- дріб’язково опікуються й турбуються через дитину,

- живуть власним життям, в якому немає місця їхній дитини,

- дають зрозуміти дитині, що її не люблять,

Для подолання дитячої агресії у своєму педагогічному арсеналі батьки повинні мати:

- увагу, співчуття, співпереживання,

- терпіння, вимогливість, чесність, відвертість, розуміння,

- почуття гумору, відповідальність, тактовність, відкритість,

- обов’язковість, доброту, пестощі, турботу, довіру,

- щирість, дружелюбність, умінні дивуватися,

- надію, любов.

Кiлькiсть переглядiв: 1676