/Files/images/tiger-1329819831.jpg

Спеціальні поради для батьків, діти яких не відвідували дитячий садок

Якщо ваше дитя не ходить в дитячий сад, починайте заздалегідь привчати її до режиму життя школяра. Хай вона звикне рано пробуджуватися і рано лягати спати. У першій половині дня пограйте в школу, влаштуйте «уроки» малювання, можна повчити букви, складати слова з кубиків з буквами. Головне не перестаратися — хай все буде в радість.
Коли ви почнете морально готувати дитину розповідями про школу, варто провести екскурсію по приміщенням школи, пройти шкільним полвір’ям, заглянути в кімнату першого класу, подивитись як вона оформлена, які там меблі, як виглядає класна дошка. Обговоріть удома, що сподобалося, яке залишилося враження. Поступово у дитини прокинеться інтерес до нового «дорослого» життя. У розмовах з гордістю підкреслюйте «Він(а) у нас вже дорослий(а), скоро піде в школу».
«Домашній» дитині буває важко змиритися, що вона не одна, не найголовніша, не єдина, а така ж, як всі інші діти в класі. Для розширення досвіду запишіться в який-небудь гурток, спортивну секцію, запрошуйте до себе знайомих з дітьми. Дошкільник має бути самостійним: самостійно одягатися, зашнуровувати взуття, збирати портфель.

8 порад батькам першокласника

Щоб перший похід до школи не став для малюка стресом, як і звикання до нового статусу "дорослого" , готуватися слід заздалегідь. В ідеалі - за місяць до початку навчального року. Психологи рекомендують діяти за таким планом:
1. Ходити гуляти до школи
І обов'язково влаштувати дитині докладну екскурсію. Зайти всередину школи, показати першокласнику місце, де він проводитиме навчальні години - клас, спортивний зал, їдальню, туалет, медпункт та інше. Візит до школи до початку занять можна повторити кілька разів, щоб дитина звикла й запам'ятала, що і де є на новій місцевості, і не розгублювалась, зокрема у перші дні.
Зверни увагу.Прогулянки до школи треба здійснювати якнайчастіше, щоб дитина добре запам'ятала дорогу (на випадок, якщо згодом ходитиме або повертатиметься зі школи самостійно). А також - щоб розрахувати, яку кількість часу займає дорога до школи спокійним кроком, без поспіху та страху спізнитися.
2. Репетирувати збори до школи
Нехай майбутній першокласник навчиться самостійно готуватися до навчального дня: одягати форму, складати рюкзак. Батьки повинні показати, що й куди класти, щоб у портфелі легко можна було знайти необхідну річ.
3. Прокидатися раніше
Щоб дитина не позіхала на першому уроці, тобі доведеться змінити її розпорядок дня - і поступово привчити вставати раніше (попередньо розрахуй, о котрій повинна вставати дитина, щоб встигати зібратися до школи без поспіху). Місяця до початку занять вистачить, щоб вона звикла до нового розкладу без стресу організму. Це важливо, особливо якщо в тебе маленький "сонько", якого вранці важко розбудити.
4. Навчити дитину розпізнавати час
І постав у дитячій кімнаті годинник. Важливо, щоб твоя дитина поступово навчилася правильно розпоряджатися своїм часом - для виконання домашнього завдання, для ігор, для відпочинку та інше.
5. Привчити до порядку в кімнаті
Можна у формі гри - показати та розказати, як важливо, щоб кожна річ знаходилася на своєму місці. Можна вигадати разом із дитиною, де "житимуть" олівці, книжки, зошити, фломастери, портфель, шкільна форма та інше. І пояснити, як важливо, щоб кожна річ була у своєму "будиночку": нехай це будуть полички, тумбочки, коробочки, папки. Головне, щоб дитина звикла підтримувати порядок і чистоту у своїй кімнаті.
6. Не лякати школою та поганими оцінками
Навіть якщо дитина не слухається або погано поводиться, не варто її лякати (хоч і з метою виховання) фразами на зразок: "скоро почнеться доросле життя", "у школі тебе навчать, як поводиться", "якщо не будеш слухатися, вчителька тебе покарає" тощо. А також нехай дитина завжди знає, що в школу вона йде за знаннями, а не за оцінками, тому, якщо вона одержить небажану оцінку, нехай не боїться йти додому з поганою оцінкою та не думає, що батьки її розлюблять.
7. Гратися в школу
Займатися з малюком "уроками" у формі гри, щоб тренувати пам'ять, мовлення, увагу тощо. Наприклад, прочитай казку і попроси дитину розповісти, що найбільше запам'яталося, запропонуй намалювати вподобаних героїв, запропонуй вигадати свою кінцівку історії тощо. Допомагай дитині, міркуй разом із нею. Так твоя дитина навчатиметься висловлювати свою думку та не розгубиться, коли вчителька запитуватиме її на уроках/
8. Виховуйте повагу
Проводьте бесіди зі своїми дітьми з метою виховання у них повагу до вчителів, однолітків та обслуговуючого персоналу школи.

/Files/images/1.jpg

Психолого – педагогічні рекомендації батькам першокласників /Files/images/images8.jpeg

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в неї "навчальну фобію". У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Найбільш розповсюджені проблеми першокласників :

- дитина не може зосередитися, її увага розсіяна;

- дитина не може самостійно справитися із завданням;

- дитина не може довго сидіти без руху над домашнім завданням, її більше цікавлять іграшки, а не книжки.

Як допомогти першокласнику подолати труднощі?

1. На перших етапах навчання, не вимагайте від дитини самостійності. Потрібно їй допомагати, виховувати у неї впевненість у її діях.

2. Не рекомендується в цей рік віддавати дитину у додаткові гуртки, секції; це лише посилить у неї відчуття нестабільності. Дитині зараз потрібна звична атмосфера, в які вона знаходиться у школі, важливо, щоб дім у цей час став надійною «фортецею».

3. Намагайтеся налагодити душевний контакт із своєю дитиною, тільти тоді ви будете знати всі її шкільні проблеми.

4. Якщо ви не можете виділити дитини для заняття окрему кімнату або окремий стіл, у неї все одно має бути постійне місце для виконання її шкільних завдань. І головне – до занять своєї дитини треба відноситися з повагою. Це значить, що ви не повинні відривати її під час занять, та бажано організувати в домі робочу тишу.

Перший рік – потрібно обов’язково допомагати дитині готувати домашнє завдання.

5. Батькам треба пом’ятать, що дитину ні в якому разі не можна потурати за лінощі.

6. Ще одна порада! Батькам потрібно постійно підтримувати відносини з вчителем та регулярно говорити з ним про дитину, навіть якщо з навчанням в неї все добре Ви не тільки краще зрозумієте вимоги вчителя, а й побачите свою дитину з іншого боку. Бо ваша головна задача – підтримати інтерес до навчання, допомагати їй.

Як допомогти дитині першокласнику звикнути до школи:

1 крок. Проводжайте дитину до школи, навіть, якщо це дуже близько від дому. Ваша дитина повинна відчути, що вона - школяр, і ця дорога до школи - символ початку трудового дня.

2 крок. Слідкуйте за режимом дня. Перехід на новий розпорядок – це завжди важко. Для першокласника дуже важливо робити перерви коли ви займаєтесь з дитиною (30 хвилин навчання – перерва на 5 – 10 хвилин, і можна знову вчитися). Також обов’язково гуляйте з дитиною на свіжому повітрі.

3 крок. Хваліть її! У любій роботі знайдіть за що можна похвалити дитину, навіть, якщо вона не зовсім справилася із завданням. Нехай вона почуває себе більш впевненіше, і тоді вона зможе спокійно зрозуміти та виправити помилки.

4 крок. Цікавтеся, що відбувається у школі з вашою дитиною. Проявляйте дружній, а не жорсткий контроль. Так у дитини проявиться відповідальність та організованість.

/Files/images/images77.jpeg

Пам'ятайте:

ü Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини - фізичне і психічне.

ü Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.

ü Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

ü Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

ü Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною

ü як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

ü Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

ü Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

ü Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Запрошуємо батьків до книжкової полиці

1. Амосов Н.М. Страна детства. – М.: Знание, 1990. – 112 с.

2. Бех І.Д. Особистість народжується в сім’ї //Початкова школа. – 1994. - №2. – С. 8 – 10.

3. Бех І.Д. Виховання особистості.– К.: Либідь,2003.– 280 с.

4. Ваші діти йдуть до школи // Дитячий садок. 2001.- № 10. – С. 11 – 14.

5. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка // Вопросы психологии. – 1996. - № 6. – С. 35 – 42.

6. Головань Н. Ми готові до школи. — К.: Радянська школа, 1993. – 143 с.

7. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1988. – 456 с.

8. Дзюбко Л. Як підготувати дитину до школи // Початкова освіта. – 2003. - № 45. – С. 7 – 8.

9. Диалоги о воспитании: Кн. для родителей. Пер. со 2-го рус. изд. / Сост. О.Г. Свердлова; Редкол.: В.М.Столетов (отв. ред.) и др. – К.: Радянська школа, 1986. – 304 с.

10. Дятленко Н.М. Самоповага дітей . – К.: Дитячий садок, 2007. – 120 с.

11. Ілляшенко Т. Про готовність дітей до шкільного навчання //Початкова школа. 2002. - № 3. – С. 69 – 71.

12. Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. – К.: Радянська школа, 1991. – 221 с.

13. Корчак Я. Избранные педагогические произведения. – М., Педагогика, 1979. – 474с.

14. Кравцов Г.Г. Шестилетний ребенок. Психологическая готовность к школе. – М.: Знание, 1987. – 78 с.

15. КравченкоТ.В., Трубавіна І.М. Допомога батькам у вихованні дітей: К.: ДЦССМ, 2004. – 100с.

16. Лаврентьєва Г. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання //Дошкільне виховання - № 9. - 2000.

12. Ле Ткань Ван. Функціональна готовність до школи //Дошкільне виховання. 1998. - № 5. – С. 23 – 26.

13. Матвеева Л.Г. Практическая психология для родителей или что я могу узнать о своем ребенке. – М.: АСТ-Пресс, 1997. – С. 102 – 149.

14. Островская Л.Ф. Семейное воспитание. Дошкільники. – К.: Радянська школа, 1977. – 142 с.

15. Раратюк Г. Коли дитина йде до школи //Дитячий садок. – 2003. - № 234. – С. 5 – 6.

16. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.–К.: Радянська школа, 1978. – 263 с.

17. Титаренко Т.М. Такие разные дети. – К.: Радянська школа, 1989.-144с.

18. Удовенко М. Вступ до шкільного життя // Початкова освіта. – 2004. № 20. – С.2 – 17.

Кiлькiсть переглядiв: 525